я знаю так. нам ще стає простору.
у снігу.
ти лежиш, я належу.
ще стає часу
на землі.
ти стоїш - я не встою.ю

ми красиво лежали
там на кухні пахло динями
лінії літер мотали на дотик
на пальці
пускали у волосся
у воду до пам"яті

лежали коли долілиць
гріли животи об землю
змикали очі од сонця
там високо як

а тоді стояли
усередині ватрою
обіч на дорогу (вказували)
з-понад у воді (світились)

стане простору
буде часу


та що ж, коли не знаємо як
нам
у просторі з часом
як
у хроносі з топосом
бути

У голих дерев розхитались голови
звузилась шкіра
потемніли зрачки

Завтра проснешся - не стане осені
Звершились смерті.
Залишилась ти.

тут немає землі
землю встилають отам
пам"яттю стиглі груші
так слова у мені - застиглі
шукають надолі суші

твердь. м"яку і вологу.

та немає землі
не можуть униз і вгору
снувати повітря незримо
бо є тут лиш сила води
вода краде їх усі
і геть іде
хтиво

нам бути червнем червленим топленим
парни́ми бути згуще́ними
топити у сонце думки оголені
у дощ ставати свя ще не ми

Тоді гусну і стаю незворотньою
Не звертаю ні вбік ні вниз
Просто в тил дивлюсь - не порожньо є
Але пам'ять і поряд хмиз

Ми ніколи не вміли дивитись інакше
Ніж коли як усе горить
Ніж горіти усе, як наші гори
Землю здіймають ввись

Так спалимо все у розпам'ять часу
Сонцем великим великим як ми
Зоставимо може лиш трохи джазу
Пляшку з вином і здірявлений сир

під подушкою рукам
солодко
за вікном голові вітряно

беру речі з землі
прохолодної
кладу під сонце
гаряче і світло
ллє непереривчасто
пам"ять згори
на перелив
часті речі з землі
повної
ніжно-сонної

ще пам"ятаю
як рукам під подушкою
солодко
за вікном голові
вітряно
ще є світлої
пам"яті чистої
для землі отут
прісноплідної

знайшла листопад

листопаде, не тікай, побудь зі мною поряд
почуй як мене нема тут, як була й буду
тут тут тут не просто у грудях
серцю не знати як без стуку, без горя